#ДітипишутьвіршіпроВІЙНУ#ПоетичнаХвилинка
Пшеничне поле, синє небо…
Лунає голосів веселий дзвін,
Земля розквітла килимом зеленим —
Таким я пам’ятаю рідний дім.
Ми жили в злагоді, у затишку, у мирі.
Допоки рук кривавих не відчули слід.
На мить уся країна заволала:
«Наш кривдять дім, вбивають наш шляхетний рід!»
Рознісся вітром плач по всьому світі
Дітей, жінок, старих, чоловіків.
От тільки світ «глибоко співчуває»,
Немов у них достатньо власних бід.
Народ Вкраїни довго не вагався.
У нас достатньо сил, щоб ворога здолать.
Десятки козаків на варті щастя,
Ще досі на своїх місцях стоять.
Вони — утілення хоробрих предків,
Це — наша гордість, наша впевненість у них.
І хай ворог голосно сміється.
Сміятись буде той, хто переміг!
Я не візьму свої слова назад ніколи:
Наш ворог – нація тупих овець.
Сміливі сидячі лише перед екраном,
А тільки що – вони «не знали», хай їм грець!
Боденчук Даша, 10-Б клас, Ліцей №1, села Петропавлівська Борщагівка
Автор ілюстрації: Оніщенко Катерина, учениця 5-А класу, Ліцей №1, села Петропавлівська Борщагівка.